Не знаю, чи є щось подібне у світі – а от в Україні, думаю, аналогічних експериментів досі ніхто таки не робив. І чудернацька вийшла платівка – але "забирає", як то кажуть, одразу. Мабуть, тому, що це не просто музика – НЕПРОСТО музика. З одного боку – Мох (Олег Гнатів) начитав справжні магічні гуцульські тексти, примовки від нечистої сили. І їхню силу важко не відчути. З іншого боку – Кузя (Сергій Кузьмінський) створив музичну складову і надав всьому матеріалу саме того специфічного звучання, яке виводить альбом на якусь інакшу орбіту. І те, що Кузі тепер немає на цім світі – додає містиці проекту "Ті, Хто Відают" якоїсь остаточної безкомпромісності. Построкові лінії напруги електронних візерунків у сполученні з текстами, які не ділять світ на чорне і біле, а лише на Силу й не-Силу, без нашарувань сучасної моралі – ладні призвести до зворотного вибуху свідомості. Іншими словами: максимальна вкоріненість в автентику – але саме в тій частині, яка відповідає за суцільне заперечення соціуму на користь досвідів особистого всесвіту. І це взагалі не варт оцінювати з загальних позицій. Бо з магією для звичайної людини все так: працює або ні. Ця – працює. А решту знають Ті, Хто Відают...
](torrents/images/340710.jpg)